Діти з особливими освітніми потребами у закладі освіти

Якщо в класі учень з особливими освітніми потребами:

7 правил вчителя

Правило № 1 Акцент на дитину

Пам’ятайте: перед вами — дитина, а не її особливості. Дитина з інвалідністю — окрема особистість з інтересами й уподобаннями. Нам варто змінити фокус із того, що дитина НЕ МОЖЕ, і сконцентруватися на тому, що вона МОЖЕ. Вчителям варто сприймати індивідуальні відмінності учнів як корисний ресурс, а не як проблему.

Правило № 2 Знайомство

Ще до того, як до класу прийде учень з особливостями розвитку, в колективі слід створити сприятливу й дружню атмосферу. Для цього вчителю варто організувати окрему зустріч чи мінітренінг для батьків класу, щоб пояснити, у чому полягає особливість розвитку чи поведінки дитини з інвалідністю. Можна переглянути разом ролики про інклюзивне навчання чи конкретно про особливості розвитку або психіки саме цього учня-новачка. Також вчителю добре було б познайомитися з батьками учня та розповісти, як все влаштовано в школі. А ще — детально поговорити про дитину. Адже побоювання вчительки інклюзивного класу теж можна зрозуміти: а раптом щось піде не за планом? Буває і так, що батьки, наслухавшись різних історій, можуть навмисне приховати частину інформації, мовляв, «щоб дитину взяли до школи». Тож адміністрація школи має потурбуватись про створення атмосфери під час співбесіди з батьками, щоб ті відчули: вони прийшли в дружнє середовище, де їх готові не тільки слухати, а й чути.

Правило № 3 Розмова з майбутніми однокласниками

Батькам учнів варто поговорити вдома з дітьми: «До вас прийде дівчинка, яка погано бачить. Вона сидітиме за першою партою, а її зошит буде відрізнятись від твого». Або ж: «Разом із тобою у класі навчатиметься хлопчик з аутизмом. Він користуватиметься спеціальними книгами/картками. Буде добре, якщо ти і твої друзі приглядатимете, щоб ці речі завжди були поряд з ним. Або: «Якщо твоя нова однокласниця говоритиме замість слів певні звуки — це не тому, що вона якась невихована чи «не така». Вона просто не може інакше. У когось низький чи високий зріст, волосся — руде чи кучеряве. Ми різні, і в цьому особливість цієї дитини».

Правило № 4 Анкета із секретами

До першого знайомства з учителем батькам учня з інвалідністю варто розробити детальну анкету, яка розповість про всі важливі аспекти в спілкуванні з їхньою дитиною. Саме так вчитель дізнається, що подобається цій дитині, а що ні. До прикладу, дитина потребує, щоб вчитель сідав поряд з нею, а не навпроти. Або ж не любить гучні звуки, тому треба подумати, як приглушити звук дзвоника в класі, щоб це не стало негативним тригером.

Правило № 5 Визначити суперсилу дитини

Гарний спосіб допомогти влитись у клас дитині з особливостями розвитку — визначити її суперсилу. Наприклад, вона вміє робити щось, чого інші не вміють. Дитина з порушеннями слуху користується жестовою мовою. «Чи знаєте ви хоча б одне слово жестовою мовою? Чи можете прочитати щось за допомогою шрифта Брайля? Тоді можете навчитись у нашого нового однокласника».

Правило № 6 Спокійно реагувати

Буває, що дитина з особливими освітніми потребами поводиться нестандартно: щось викрикує, ховається під стіл, закриває обличчя руками чи навіть падає. Вчителю варто налаштуватись на спокійну реакцію в таких випадках. Якщо дитина потребує допомоги — надати її і спокійним тоном проговорити: «Все нормально, так буває». Або сказати: «Окей, зараз Олесику комфортніше посидіти під столом».

Правило № 7 Командна робота

Дитина з особливими освітніми потребами має бути максимально залучена в процеси, що відбуваються в класі. Якщо це вечірка — дитина може допомогти створити декор, вийти на сцену та проявити будь-який зі своїх талантів. Якщо це спортивні змагання — дитина з інвалідністю може вболівати за свій клас, тримаючи плакат. Головне — залучати учнів з ООП максимально, не відсторонювати й не ігнорувати.

Інклюзивний словник сучасного педагога

Терміни для освітян, щоб впевнено комунікувати про інклюзію

1️⃣ Особи з інвалідністю Особи з такими стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, що вони під час взаємодії з різними бар’єрами (архітектурними, освітніми, соціальними) можуть заважати повній та ефективній участі особи в житті суспільства нарівні з іншими (Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю).

2️⃣ Інтегроване навчання Навчання та виховання дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку в установах загальної системи освіти разом з дітьми, які нормально розвиваються.

3️⃣ Корекційне навчання Вид навчання, що має на меті часткове або повне подолання вторинних відхилень у розвитку учня, зумовлених порушенням розвитку.

4️⃣ Інклюзивне освітнє середовище Сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ з дитиною, яка має особливі освітні потреби:

• Розмовляючи з дитиною, яка має труднощі у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячими, зачекайте, доки вона сама закінчить фразу, сформулює думку. Якщо Ви не зрозуміли, що говорить дитина, обов’язково перепитайте, уточніть, що вона мала на увазі.

• Звертаючись до дитини з порушеннями зору, завжди називайте себе та звертайтесь до неї на ім’я.

• Якщо дитина погано бачить, важливо коротко описувати місце, де ви знаходитесь і попереджати про перешкоди (сходи, двері, інші предмети). Пересувайтеся з нею в помірному темпі, не робіть різких рухів.

• Якщо дитина відвертається чи не відповідає, можливо їй потрібен час. Почекайте трохи, а потім спробуйте привернути її увагу (наприклад, торкніться її плеча).

• Говоріть з дитиною чітко, в нормальному темпі, простими словами. • Якщо це необхідно дитині, повторюйте слово (фразу) кілька разів.

• Спілкуючись з дитиною, не використовуйте занадто довгі речення.

• Розмовляючи з дитиною, розташуйтеся так, щоб ваші очі були на рівні з обличчям дитини, на зручній для неї відстані.

• Не перевантажуйте дитину, вживаючи в розмові надто багато незнайомих для неї слів.

• Під час спілкування, звертайте увагу дитини на вашу артикуляцію.

• Розмовляючи з дитиною, налаштуйтесь на її темп, аби вона встигала сприйняти інформацію від вас, обміркувати її та дати відповідь.

• Якщо Вам необхідно дати дитині підказку, витримайте паузу в 5-7 секунд, і якщо дитина не відповідає, допоможіть їй.

• Якщо у дитини спостерігаються труднощі в розумінні мовлення, супроводжуйте ваше мовлення зрозумілими для дитини жестами, використовуйте візуальні підказки (малюнки, фото, предмети).

• Аби привернути увагу дитини, яка погано чує, помахайте їй рукою чи торкніться її руки.

• Не кваптесь вгадувати бажання дитини, давайте їй можливість висловитися про них будь-яким способом.

• Запитуючи дитину, завжди слід пам’ятати, в який спосіб вона Вам може відповісти (поглядом, рухом, жестом, звуками, словами тощо).

• Аби швидше налагодити спілкування, звертайте увагу і коментуйте все, що робить дитина. Так вона розумітиме, що її бачать та розуміють.

• Якщо Ви помітили, що дитина відволікається на якийсь предмет (іграшку), розкажіть про нього, дайте дитині його потримати тощо.

• Якщо Ви говорите дитині «ні», обов’язково потрібно пояснити «чому?».

• Зважайте на те, що дитина може стомлюватись дуже швидко. В таких ситуаціях вона може поводитись неконтрольовано і емоційно. Дитина може відсторонитись (відійти від вас, відвернутись, прилягти), або ж навпаки, може бути надто активною (бігати, розкидати іграшки, кричати чи плакати). В такі моменти важливо сказати дитині «ти втомився», визначаючи словами такий її стан. Поступово дитина навчиться розуміти, що таке – втомлюватись, і зможе впоратись із цим станом чи повідомити про нього.

• Про свої бажання дитина часто сповіщає своєю поведінкою. Коли її не розуміють, дитина може тупати ногами, кричати, відвертатися, битися, втікати в іншу кімнату тощо. Намагайтеся зрозуміти, що саме відбувається з дитиною. Можливо вона втомилась, або не зрозуміла правил Вашої гри (завдання), чи хоче їсти (пити).

• Ставтеся з повагою до дитини, будьте відкритими та привітними, спілкуйтесь на рівних.